А чи ми хороші батьки?

А чи ми хороші батьки?

Навряд чи буде помилкою припустити, що це питання хвилює всіх, у кого є діти. А якщо хто-небудь з батьків скаже, що ніколи його собі не ставить, значить, відповідь йому давно відома і цілком влаштовує. Можливо, ця людина мучить сильне побоювання, що відповідь буде безрадісна і краще її не знати...

Ось як описує одна мама, вчитель за професією, свої переживання, пов 'язані з цим питанням: "Розмовляючи з батьками учнів, я часто дивувалася тому, що вони приймають у багнети навіть найбільш нешкідливі спостереження і рекомендації, що стосуються їхньої дитини. Мій власний син досиджував тоді останні гроші перед "" виходом у світ "", тобто дитячий садок, і я ще не була знайома з тими почуттями, які може викликати соціальна оцінка материнської діяльності. І що ви думаєте? Моє здивування з приводу батьківських реакцій пройшло після першого спілкування з вихователем у дитячому садку, коли мені з претензією в голосі було заявлено: "" Ваша дитина абсолютно невихована! Він не вміє поводитися! " Придушивши перший жах і протест, я поцікавилася, що ж сталося. Виявилося, він чокався кефіром з сусідами по столу. Я з полегшенням перевела дух, але цей жах: "" Як? Моя дитина? "" і протест: "Ні, цього не може бути!" "я запам 'ятала на все життя" ". Чому ж дорослі ставлять під сумнів якість свого батьківства і водночас так болісно сприймають погляд збоку? Зовсім не тому, що не впевнені в собі, неспроможні або нічого не розуміють у житті. Швидше це відбувається від усвідомлення величезної відповідальності, яка автоматично лягає на плечі батьків у момент народження дитини. Більше того, цілком "" здоровій "" і добре адаптованій до вимог суспільства людині важливо, щоб її робота була якісною і отримувала визнання збоку. Багато нинішніх дорослих знають, що можуть розраховувати на повагу з боку інших людей, якщо будуть добре робити свою справу. Було б цілком логічно віднести до розряду "" справ "" і такий важливий обов 'язок, як виховання дитини. Особливо це актуально для жінок, які часто йдуть з роботи, щоб піклуватися про малюка. Однак не все так просто.


Обов 'язкові труднощі

З першою ви зіткнетеся, коли спробуєте визначити критерії оцінки своєї (або чужої) батьківської діяльності. Для лікаря "" хорошою "" мамою буде та, у якої дитина здорова, для вчителя - та, у якої вона старанна і розумна, для тренера - активна, для сусіда - тиха. При цьому ваша свекруха вважає, що ви безнадійні, оскільки онук у три роки не вміє зав 'язувати шнурки, а ваша мама в жаху від того, чим і як ви годуєте малюка...

Уявлення про те, як і що повинні робити батьки, щоб бути "" хорошими "" формуються в ранньому дитинстві під впливом і за образом і подобою тата і мами. Але подальше життя постійно вносить свої корективи, і немає нічого дивного в тому, що критерії хорошого виховання у всіх свої. Однак ось біда: роздуми про те, як треба діяти, і диспути з родичами на тему, як краще вчинити, можуть надовго відвернути вас від малюка.

Друга складність полягає в тому, що успішність вашої батьківської діяльності визначають, оцінюючи вашого малюка. Чому батьки повинні бути добрими? Звичайно для того, щоб виховати, хороших дітей! І те, на скільки ви відбулися як мати або батько, визначається не тільки зусиллями, які ви докладаєте для досягнення результату, а й самим результатом, тобто дитиною. І тут вас чекає пастка. Якщо ваша батьківська спроможність безпосередньо пов 'язана з тим, який малюк у вас зростає, вам буде важко помічати його недоліки, неминучі труднощі, "" слабкі "" сторони. Адже сам факт наявності проблем у вашої дитини буде автоматично означати, що ви - погана мати (батько) і погано справляєтеся зі своїми обов 'язками. Кому хочеться це визнавати, особливо якщо ви вкладаєте у виховання багато часу і сил? У результаті ви перестаєте тверезо оцінювати те, що відбувається з малюком, не можете вчасно відреагувати на виникаючі проблеми і залишаєте малюка один на один з труднощами.

Підводні камені на шляху до досконалості

Немає нічого поганого в тому, що дитина виросте здоровою, розумною, старанною, цілеспрямованою, ввічливою з сусідами, веселою з друзями і дбайливою з батьками. Однак у гонитві за цим результатом ви ризикуєте перестати сприймати життя як "" неповторну мить "" і почати оцінювати все те, що відбувається, за принципом "" добре - плохо "", "" правильно - неправильно "", "" повинно бути - не повинно бути "". Більше того, ви станете рівняти дитину за тією ж шкалою: "Ти повинен відповідати тому, що добре, правильно і повинно бути, викорінюючи в собі і своїй поведінці те, що погано, неправильно і не повинно бути" ". На жаль, цим ви будете заважати дитині жити спокійно, не помітите, якою ціною дається малюку її благополучний вигляд, і будете впевнені в тому, що вона знає про вашу любов.

Тим часом дитина вирішить, що її справжні бажання і почуття (особливо "" погані "" і "" неправильні "") нікого не хвилюють і що її внутрішній світ, оригінальні і часом чудові ідеї, бачення світу нікому не цікаві і не потрібні. І що головне його завдання - робити свою справу добре, а саме бути хорошим хлопчиком або пай - дівчинкою.

Можливо, в цьому випадку ви отримаєте підтвердження своєї батьківської спроможності, але втратите неповторний світ іншої людини, можливість бачити, як вона з 'являється в малиші, росте, наповнюється фарбами і життям. Звикнувши бути "" правильним "" і "" добрим "", дитина втратить відчуття своєї цінності та унікальності. А разом з цим - сенс і радість життя.


Більш того, прагнення до досконалості буде заважати вам точно так само, як і вашій дитині. Зосередившись на тому, щоб все робити правильно, ви навряд чи зможете помітити власного малюка, відчути його і зрозуміти, що він намагається вам повідомити, чого він дійсно хоче і що йому потрібно. В результаті у маленького чоловічка з 'явиться відчуття самотності і залишеності (оскільки його не бачать і не чують), а ви тим часом будете здійснювати дії, що не мають ніякого відношення ні до розвитку малюка, ні до його комфорту, ні до нього самого.

Що робити?

Може бути, для того щоб стати хорошим батьком, потрібно спочатку цьому повчитися? Почали ж, наприклад, готувати майбутніх мам і тат до пологів. Однак, як тільки ви зможете відповісти на питання, пов 'язані зі здоров' ям дитини, у вас можуть виникнути інші, більш складні питання, на які ви не відразу знайдете відповідь: "Чи я все правильно роблю?" "Чи не занадто я його балую?" "Як це пояснити малюку?" "Чи варто взагалі це робити?" Всі ці питання абсолютно закономірні. Найчастіше вони не пов 'язані з вашим бажанням самоствердитися в ролі мами, а викликані цілком нормальним прагненням допомогти малюку в його розвитку і природним незнанням, як краще це зробити.

На жаль, універсальних порад не існує. Те, що чудово підійде для однієї дитини, може виявитися шкідливим для іншої. Те, що чудово "працює" "в одних батьків, неприменимо для інших. Єдина абсолютна істина, що ні в кого не викликає сумнівів, полягає в тому, що і ви, і ваш малюк - живі люди, які здатні бачити і чути один одного, відчувати один до одного якісь почуття, бути недосконалими, ображатися, прощати, щось змінювати навколо себе і в собі.

Але як же можна подбати про маленького? По-перше, варто сказати собі, що найкраща мама - та, що є у дитини, оскільки вона володіє головним: зв 'язком саме з цим малюком і прагненням про нього подбати. Звичайно, не у всіх і не відразу виходить зрозуміти, як чинити, але кожна мама і кожна дитина зуміють якось приноровитися один до одного. Адже малюк теж дуже зацікавлений в тому, щоб його почули і зрозуміли! Так що ваші стосунки з сином або дочкою і є кращий порадник. Якщо в спілкуванні з ними ви не намагаєтеся залишитися на "дорослому" інтелектуально-словесному рівні, а готові заговорити властивою їм мовою емоцій і тіла, діти самі підкажуть, як краще про них подбати. Якщо ви довіряєте вашим відносинам і спираєтеся на них, то вам не треба проводити біля малюка весь час, не спускаючи з нього очей. Дитина сама дасть зрозуміти, коли потребує вас, а коли готова вас відпустити. Вам же залишається тільки забезпечити його потреби, і, якщо щось буде не так, ваша батьківська тривога краще будь-якого стороннього спостерігача змусить насторожитися, звернути увагу, зробити необхідні кроки.

Коли прийде час навчити малюка соціальним нормам, то близькі дитини стануть його першим соціумом. Саме у відносинах з вами він знайде перший досвід поваги до потреб і меж іншої людини, навчиться бути поруч з іншими, навіть незнайомими людьми і відчувати себе досить безпечно і комфортно. Коли десятимісячний малюк починає в захваті лупити їх долонею по обличчю, більшість батьків поряд з умиленням відчуває певний дискомфорт. Не обов 'язково чекати свідомого віку, щоб пояснити йому, чому цього робити не варто. Досить зупинити його руку зараз.

Якщо ви готові визнати власну недосконалість, вам буде легше дозволити і малюку усвідомити її. Тільки в цьому випадку він не боятиметься засудження або відкинення і навчиться говорити про себе і про те, що йому не подобається і що турбує. Так вам буде легше допомогти йому пережити те, що не можна змінити, і навчити поводитися зі своїми антисоціальними бажаннями таким чином, щоб нікому не завдавати шкоди. Ваш малюк, як і ви самі, неминуче пройде через помилки, сором, жалю. Іншого шляху дорослішання у нього не буде. Однак у ваших силах зробити так, щоб ваші стосунки варті того, щоб їх берегти, і малюк розумів справжній сенс тих норм, які ви йому прищеплюєте.

Дещо про поганих батьків

Болісні переживання: "Я жахлива мати (батько), раз так роблю (кажу, відчуваю)!" - дуже поширені. Це важливий сигнал, який може серйозно допомогти вам у вашій нелегкій справі. Але для того щоб ним скористатися, потрібно зрозуміти одну річ: відчуття, що ви - погана мати, зовсім не означає, що це так і є. Швидше за все, ви нормальна мама, у якої було своє дитинство, свої батьки, і, як зазвичай, все це було досить далеко від досконалості.


Найчастіше дитина поводиться погано, коли їй самому не дуже добре, але при цьому в її свідомості може виникнути плутанина - мені погано, значить я - поганий. Рідко хто з дорослих усвідомлює цю проблему, тому ніхто не допомагає малюку її вирішити. Коли дитина стає дорослою, дитячий непорядок залишається в її голові. Можливо, така ж плутанина панує в душі і у вас. Ви не завжди можете з точністю визначити, ви - погана, тому що помилилися, або вам настільки погано, що просто немає сил що-небудь робити і про кого-небудь піклуватися.

Зазвичай, якщо вас наздоганяє відчуття "" поганої мами "", це означає, що погано все-таки вам самій. Коли на душі спокійно і легко, навіть зробивши щось не так, ви швидко знайдете спосіб виправити становище. Тим більше що зі своєю дитиною зробити це досить просто. Зазвичай діти набагато легше прощають своїм батькам їхню недосконалість, ніж батьки - дітям. Якщо ж ви томимі проблемами власного життя, то вам, природно, важко піклуватися про малюка. Ви не завжди готові його слухати, бути з ним стільки, скільки йому хочеться, а якщо змушене присутнє, то стаєте дратівливою і нетерплячою. Такі стосунки не можуть вас задовольнити, і провина "" поганої мами "" стає найвірнішим сигналом того, що вам пора подбати про себе, змінити щось у своєму житті, щоб все навколо приносило більше задоволення.

Це важливо не тільки для вас, але і для малюка. Згадайте, як ви виношували дитину. У чому полягала ваша турбота про нього? Звичайно, в турботі про себе! За можливості ви уникали ситуацій і людей, які завдали вам неприємностей, дозволяли собі те, що приносить задоволення, радість і спокій. Малюк, який "відокремився" від вашого тіла, продовжує жити у вашому світі, в атмосфері вашого життя.

Коли дитині виповниться два-три роки, вона почне отримувати радість від того, що іноді зможе сама подбати про вас, підтримати своїх рідних і близьких (звичайно, якщо ви дасте малюку такий шанс). У цій ситуації постарайтеся не "навантажувати" на малюка більше, ніж він зможе забрати, і його прагнення подбати про своїх улюблених батьків дасть йому відчуття потрібності і рівності у відносинах.

Марія Андрєєва, психолог-психотерапевт,