Усі чоловіки - КОЗЛИ

Усі чоловіки - КОЗЛИ

Короче, вчера в институте выхожу я из туалета, а мимо по коридору идёт знаешь кто?!.. Славик! Причому - з якоюсь шваброю! А я-то, короче, думаю, чего это он мне звонить перестал?!.. А он, козел, швабру себе нашёл!.. Нет, ну прикинь, что я тут почувствовала!.. Вот я вот так с унитаза встаю, а мимо меня вот так эти двое под ручку!.. Я, короче, от возмущения чуть повторно не

Остання фраза мабуть долетіла до водили і вкрай його зацікавила. Він навіть зі свого місця висунувся подивитися, хто це там, в салоні, так голосно мало купу не навалив? Побачив, здивовано згорнув і знову сховався в свій закуток. Тим часом над моєю головою продовжували громихати акустичні пристрасті:

Нет, ну ты прикинь - такая конкретная швабра! - нечто тоскливо вздохнуло и поправило собственную феерическую причёску. Я, коротше, прямо себе вся приниженою відчула!.. Повернулася і грюкнула за собою дверима! Почему это "в сральник сбежала"?!.. Никуда я не сбежала, просто не захотела с ними находиться в одном коридоре!.. Так что я теперь вся расстроенная-растроенная!.. Прямо не знаю, как теперь жить!.. Что?!.. Жить, говорю, теперь, как не знаю!.. Не слышишь?.. ЖИ! ТЬ! НІ! ЗНА! Я! Ні, "як" це не питання. Це я тут, коротше, так вся горюю!..

Боже, як я в цю хвилину шкодував про відсутність диктофона.

"Такі шекспірівські пристрасті, і - без фіксації!" (с)

- Ага, вся тут стою і не знаю, чого цьому козлу в наших почуттях не вистачало? Що питаєш?.. Чи давала я йому?..

Весь автобус, включаючи водилу, мимоволі напружився і перетворився на одне велике вухо.

-... Та ти знаєш, Ленусіку... Ні, Славіку я не давала! ЯКОСЬ НАСТРОЮ НЕ БУЛО!!!

Бабки в кінці салоні зробили вигляд, що зависли в глибокій непритомності. Червоні від збентеження жінки вклеїлися носами у вікна...

- Вважаєш, коротше, треба було дати?.. А ти б йому дала?..

Чоловіки марно намагалися газетами приховати гогот, що рветься назовні. Водій у повному ахуї впав на свою баранку і мало не протаранив світлофор.

Автобус вільнув. Щось мотнуло вбік і припечатало боком про моє крісло:

-... БЛЯДЬ!!!... Що? Ні, Ленусіку, це я не тобі! Думає, що раз я - емо, то не дівчина і мене можна везти як дрова!.. Коротше, всі мужики - козли! Нічого в нас, ніжних, блядь, не розуміють!.. Ну все, чмоки-чмоки, а то вже моя зупинка!..

І вона зійшла. Примудрившись так і не помітити, як за її спиною вся чоловіча частина пасажирів автобуса в єдиному пориві всхлипнула і заіржала так, що аж салон затремтів.