Скільки банків має "" померти ""

Скільки банків має "" померти ""

Торік Європейська банківська адміністрація (European Banking Authority - ЕВА) провела оцінку фінансового становища провідних європейських банків (всього 51 організація) за допомогою так званих стрес-тестів.

Наприкінці липня 2016 року ЕВА оприлюднила результати тестів і зробила висновок, що стан банків, які перевірялися, загалом "задовільний". Хоча деякі банки за показником достатності капіталу знаходилися близько від мінімально необхідного нормативу (4,5%). Серед них такі гіганти, як австрійський Raiffeisen (6,12%), ірландський Bank of Ireland (6,15%), іспанський Banco Popular (6,62%), італійський Unicredit (7,1%), британський Barclays (7,3%), німецький Commerzbb А два банки виявилися все-таки нижче "червоної межі": італійський Banca Monte dei Paschi di Siena (BMPS) і ірландський Allied Irish Banks. Причому італійський банк взагалі перебував у стані, близькому до дефолту.


Звіт ЕВА явно прикрасив стан справ у банківському секторі ЄС. По-перше, ЕВА знизила планку нормативу по капіталу: у попередньому стрес-тесті мінімальний показник достатності капіталу становив 5,5%. По-друге, в стрес-тесті не брали участь банки Греції та Португалії, стан яких залишає бажати багато кращого. По-третє, участь у стрес-тесті була добровільною, тобто ті банки, які боялися зганьбитися, від оцінки утрималися. А адже в Європейському союзі тільки так званих системоутворюючих банків налічується не менше сотні. Висловлюючись мовою соціологів, результати тестування виявилися не цілком репрезентативними.


Влітку минулого року МВФ дав альтернативну оцінку стану банківської системи Євросоюзу. Перспектива європейської банківської системи, намальована МВФ, похмура: у найближчі роки приблизно третина європейських банків повинна померти. Для порівняння: у США на смерть приречена приблизно чверть банків. Звернемо при цьому увагу на те, що банківська система Євросоюзу має активи, рівні 31 трлн. дол., а банківська система США - тільки 16 трлн. дол. Виходить, згідно з оцінками МВФ, що в найближчі роки Євросоюз втратить банки з сукупними активами, що перевищують 10 трлн. дол., а США - лише 4 трлн. дол. Тобто європейська банківська система менш стійка, ніж американська, а можливі збитки для Європи в разі банківської кризи будуть незрівнянно більш важкими, ніж для США.

Нові дані, що проникають в ЗМІ, змушують ще більше засумніватися в об 'єктивності звіту ЕВА. Днями агентство Reuters опублікувало фрагменти внутрішніх документів ЄС про можливі наслідки планованого згортання програми "кількісних пом 'якшень", що реалізується Європейським центральним банком (ЄЦБ). Один з очікуваних наслідків - різке збільшення так званих поганих кредитів у портфелях європейських банків. "Погані" кредити - ті, які банки, швидше за все, повернути не зможуть. Навіть у разі стягнень, що накладаються на боржників, повне задоволення вимог за такими кредитами проблематичне. Явною ознакою того, що кредит став "поганим", є прострочення боржником у виконанні своїх зобов 'язань перед банком-кредитором (обслуговування боргу у вигляді виплати відсотків і погашення основної суми боргу). Досить часто сьогодні термін "прострочений кредит" стає синонімом "поганого" кредиту.

В даний час абсолютний обсяг "поганих" кредитів банків ЄС оцінюється в 1 трлн. євро (приблизно 1,1 трлн. дол. США). Такі кредити швидко зростали після фінансової кризи 2007-2009 рр., але програма "кількісних пом 'якшень" ЄЦБ маскувала наростаючі ризики банківського сектора ЄС. Цього року програма пролонгована (до 31 грудня 2017 року). Однак обсяги скупки паперів Європейським центральним банком вже в квітні повинні зменшитися на чверть (до 60 млрд. євро на місяць). Рефінансувати борги за "поганими" кредитами буде важче. Та й загальна економічна ситуація в ЄС може ускладнитися, що неминуче торкнеться і банків. Звичайно, багато європейських банків розраховують, що в разі завершення програми "кількісних пом 'якшень" процентні ставки за банківськими операціями підвищаться, але, швидше за все, можливі вигоди від цього для банків будуть з' їдені погіршенням загальної економічної кон 'юнктури.

Крім прострочених і безнадійних кредитів в портфелях європейських банків є гігантська кількість інших "поганих" активів. У першу чергу це "токсичні" боргові папери - іпотечні, а також казначейські облігації ряду країн, що знаходяться на межі дефолту (наприклад, грецькі).

7-8 квітня на Мальті пройде зустріч міністрів фінансів країн - членів ЄС. Передбачається, що на ній і буде заслуховуватися питання про те, як боротися зі зростанням "поганих" кредитів.

Загальна ситуація з "поганими" кредитами сильно варіюється по окремих країнах ЄС. Найгірше становище грецьких банків, в кредитних портфелях яких частка "поганих" кредитів наближається до половини (47,5%). У деяких інших країнах ця частка становить (%): Португалія - 19; Італія - 17,5; Іспанія - 6. Однією з найбільш благополучних є банківська система Німеччини, де цей показник становить приблизно 2% відсотка. Для порівняння: за даними Світового банку, в кредитних портфелях банків США і Японії на "погані" кредити припадає 1 - 1,5%.


Не виключено, що на Мальті займуться таким видом боротьби з "поганими" кредитами, як створення "поганого" банку. Наприкінці січня голова EBA Андреа Енріа заявив, що проблема "поганих" кредитів вимагає термінового вирішення, і запропонував створити "поганий" банк єврозони, який буде купувати прострочені кредити. Він повинен фінансуватися на бюджетні кошти і купувати кредити за їх "економічною" вартістю, яка буде встановлюватися при оцінці боржника (передбачається, що "економічна" ціна буде вище "ринкової"). За пропозицією Андреа Енріа, "поганий" банк повинен буде здатний купити до чверті прострочених кредитів у банків єврозони. Пропозицію про створення "поганого" банку підтримав голова Європейського стабілізаційного механізму (ЄСМ) Клаус Реглінг.

У EBA немає повноважень заснувати таку структуру, необхідно схвалення влади ЄС і країн єврозони. Експерти вважають, що зустріч на Мальті і стане першим кроком зі створення загальноєвропейського "поганого" банку.

Ідея народилася не на порожньому місці. Вона активно обговорювалася в кінці минулого - початку поточного десятиліття в контексті пошуку шляхів подолання наслідків фінансової кризи 2007-2009 рр. Втім, і тоді ідея "поганого" банку вже не була абсолютно новою, прецеденти існували. У США 1988 року Mellon Bank переказав безнадійні кредити на 1,4 мільярда доларів у "поганий" банк Grant Street National Bank. Потім "боргову смітник" ліквідували, а Mellon Bank залишився на плаву. Наприкінці 1980-х - початку 1990-х років гостру кризу в США переживали позичково-ощадні каси. У їх портфелях накопичилося поганих житлових кредитів на суму, еквівалентну 8% ВВП США. Вони були переведені в спеціальну організацію Resolution Trust Corporation, що отримала державну підтримку. На деякий час створювалися, а потім ліквідувалися "погані" банки у Фінляндії (1990 р.) і Швеції (1992 р.). Так, уряд Швеції для порятунку захиталася банківської системи країни створив два "поганих" банку - Securum і Retriva. У них були переміщені "погані" активи великих кредитних організацій - Nordbanken і Gotabanken. В обмін на виведення "поганих" активів Nordbanken і Gotabanken були націоналізовані. "Погані" банки поступово розпродали і списали отримані активи за ринковими цінами (тобто зі збитками), а потім закрилися. Що стосується Nordbanken і Gotabanken, то ці банки, звільнившись від "токсичних" активів, почали оживати, через деякий час стали прибутковими, а потім були приватизовані.

Схеми створення і функціонування "поганих" банків різні. У будь-якому випадку вони покликані рятувати один або кілька "обраних" банків і отримують благословення з боку фінансових регуляторів. В одних випадках порятунок в кінцевому рахунку відбувається за рахунок платників податків (якщо "поганий" банк отримував державну підтримку); в інших випадках - за рахунок клієнтів "поганого" банку, який засуджується до ліквідації. В одних випадках "погані" банки створюються спеціально, в інших випадках та чи інша кредитна організація призначається на роль "поганого" банку.

Прикладом "поганого" банку можна вважати і сумно знаменитий американський банківський гігант Леман Бразерс (Lehman Brothers), який збанкрутував 2008 року. На думку багатьох експертів, Леман Бразерс був обраний на роль "поганого" банку на "загальних зборах" банкірів Уолл-стріт. Після прийняття такого рішення всі "токсичні" активи з банків Уолл-стріт (в них переважали іпотечні папери) були перевантажені на Леман Бразерс, і він моментально пішов на дно.

Під час фінансової кризи 2007-2009 рр. в США власний "поганий" банк створив один з найбільших банків Уолл-стріт Citigroup. У 2009 році активи Citigroup були розділені на "хороший" банк Citicorp (роздрібні та корпоративні операції) і "поганий" банк Citi Holdings (брокерські операції та управління активами). На баланс останнього були виведені всі "токсичні" активи (насамперед іпотечні папери). Citigroup отримала масовану державну підтримку, в тому числі гарантії для Citi Holdings, натомість передавши державі 36% акцій. Надалі державна допомога була повернута, акції приватизовані. Citi Holdings продовжував займатися "токсичними" активами, намагаючись привести їх до ладу. Ті активи, які вдавалося відновити, передавалися в Citicorp, інші доводилося списувати у збитки. Торік було прийнято рішення про ліквідацію Citi Holdings.

У Європі в розпал фінансової кризи 2007-2009 рр. цілий ряд країн планував створення "поганих" банків. Наприклад, на початку 2009 року план установи кількох таких банків обговорювався в Німеччині. До того часу на викуп "поганих" банківських активів німецьким урядом було витрачено як мінімум 80 млрд. дол. Обговорюваний план передбачав виділення з казни ще 200 млрд. дол. на створення і підтримку "поганих" банків. Ангела Меркель виступила тоді проти подібного розбазарювання бюджетних грошей. Зрештою в Німеччині був створений лише один "поганий" банк регіонального значення.


У ряді країн Європи деякі банки і фінансові організації де-факто виконують функції "поганих" банків. Вони в основному спеціалізуються на придбанні паперів, прив 'язаних до іпотечного ринку. Найбільшим таким банком вважається іспанський Sareb. На початку 2013 року уряд Іспанії націоналізував чотири комерційні банки, при цьому на баланс Sareb були переведені іпотечні кредити та іпотечні папери на суму 36,7 млрд. євро. Під контроль іспанського "поганого" банку вже в середині 2013 року було передано близько 107000 одиниць нерухомості, в їх числі частково побудовані готелі, квартири, земля і 76 000 порожніх будинків.

Схожими накопичувачами "поганих" активів ринку нерухомості в Європі є Nama, національне агентство Ірландії з управління активами, французька інвестиційна компанія Unibail-Rodamco, французький фонд Foncicere des Régions.

В особливо важкому становищі в Європі знаходиться банківська система Італії. На початку минулого року був оприлюднений план створення там "поганого" банку для абсорбції "поганих" кредитів і різних "токсичних" активів італійських банків, але після грудневого референдуму і зміни уряду в Італії до плану "поганого" банку поки не поверталися.

Що стосується плану створення загальноєвропейського "поганого" банку, запропонованого ЕВА, то він викликав дискусію в ЄС і виявив гострі протиріччя. Природно, що в такому банку зацікавлені, перш за все, країни з найбільш слабкими банківськими системами. Це Греція, Італія, Португалія, Іспанія. А ось Німеччина - проти. По-перше, тому, що частка "поганих" кредитів у портфелях німецьких банків невелика (2-2,5%). По-друге, тому, що гроші на створення і підтримку на плаву загальноєвропейського "поганого" банку доведеться платити тій же Німеччині. Можна очікувати, що на початку квітня на зустрічі міністрів фінансів Євросоюзу на Мальті німецький міністр Вольфганг Шойбле нагадає своїм колегам про ті правила, які були схвалені G7, G20, Європейським союзом в 2009-2010 рр. Серед таких правил - заборона на підтримку банків за рахунок державної скарбниці, тобто платників податків.

Думаю, Шойбле обов 'язково про це нагадає: адже рятувати італійські, грецькі або португальські банки доведеться німецькому платнику податків.


Валентин Катасонов