Індустріальне суспільство і його ознаки

Індустріальне суспільство і його ознаки

Соціальні теорії та індустріальне суспільство

Розвиток кібернетики, створення інформаційних мереж, різних експертних систем та інші досягнення науково-технічної революції дали можливість вченим прогнозувати і досліджувати соціальні процеси шляхом моделювання. Це дозволило глибше розкрити сутність розвитку суспільства. Вчені побачили, що соціальні організми дійсно проходять еволюційні стадії, кожна з яких має свої властивості і ознаки.

Метод моделювання та прогнозування результатів практичної діяльності, дослідження можливих варіантів їх розвитку та наслідків тісно пов 'язані з соціальними теоріями. Вони намагаються охопити історичний процес як комплексну проблему організації складних систем. Однією з таких теорій є концепція про те, що в епоху технічного прогресу весь світ являє собою єдине індустріальне суспільство.

Ідеї Волта Ростоу

Саме це поняття народилося ще в 19 столітті. Його використовували і утопічні соціалісти (Сен-Сімон), і засновники позитивізму (Конт). Сам термін "індустріальне суспільство" виник як протиставлення аграрної, "відсталої" економіки і пов 'язаного з нею "старого режиму". У повоєнну епоху значення його змінилося. У розпал "холодної війни" деякі соціологи, зокрема, француз Р. Арон, не побоялися заявити про те, що всі ідеологічні 

відмінності між двома ворогуючими таборами - капіталізмом і соціалізмом - насправді не варті ламаного гроша і є продуктом політичної пропаганди. "Єдине індустріальне суспільство" панує тепер у всьому світі, а різні політичні системи є тільки його варіантами. Уолт Ростоу в 60-х роках минулого століття спробував об 'єднати цю концепцію з ідеєю, подібною до вчення Маркса про суспільно-економічні формації. Він теж визнав, що структура суспільства змінюється в кожен історичний період, тільки визначальним фактором тут є не виробничі відносини, а "стадії економічного зростання".

Індустріальне суспільство. Ознаки нової стадії розвитку

Ростоу вважав, що прогрес визначається розвитком науки і технології, а не соціальними потрясіннями. Останні, навпаки, є ознаками суспільної хвороби, того, що справи йдуть не так, як треба. Він заявив про те, що з 

50-х років людство практично завершило процес індустріалізації і вступило в нову стадію розвитку. Для неї характерні перехід економіки до технологічного укладу, різке зменшення кількості людей, зайнятих в аграрному секторі, зростання міст (особливо мегаполісів), а також настання ери масового споживання або ж "загального добробуту". Ростоу вважав, що сучасний йому Радянський Союз поступово еволюціонує до цієї стадії, тоді як у США її вже досягнуто. Деякі інші прихильники цієї теорії (наприклад, представники школи соціального прагматизму Дьюї, Сідней-Хук та інші) вважали, що ознаки індустріального суспільства мають і соціальний характер. Наприклад, подолання нерівності між різними соціальними групами. Ґрунтуючись на соціологічних даних про зближення рівня доходів між службовцями, інтелігенцією і дрібними підприємцями, вони висунули ідею про виникнення одного або декількох "середніх класів", які об 'єднують як роботодавців, так і представників найманої праці. Крім того, ця фаза розвитку суспільства характерна великою кількістю менеджерів, керуючих виробництвом.