Богиня Макош - наказуюча людськими долями

Богиня Макош - наказуюча людськими долями

У далекі дохристиянські часи в Києві на язичницькому капищі, влаштованому майбутнім хрестителем Русі князем Володимиром, серед інших ідолів виділялася єдина жіноча фігура. Це була загадкова богиня Макош. Могутність її, на думку давніх слов 'ян, була великою і не обмежувалася лише приписуваним їй заступництвом прядінню і ткацтву. Знали наші предки, що наказує вона і долями людськими.

Богиня Місяця, чаклунства і рукоділля

Хто ж ця богиня Макошь, фото ідола якої представлено на початку статті, і що ховається під її ім 'ям? Багато християнських авторів, які дійшли до нас, застерігаючи від поклоніння язичницьким богам, неодмінно згадують її ім "я. Цікаво, що в одній з таких праць ― "Слові про ідолів", датованому XV століттям, Макош уподібнюють Гекате ― давньогрецькій богині Місяця і чаклунства. Якщо таке порівняння справедливе, то зрозуміло, чому наші предки намагалися з нею не сваритися.


За твердженням дослідників, Макошь ― слов 'янська богиня, ім' я якої походить від грецького слова "mokos" ― прядіння. І це не випадково, адже вона вважалася богинею-покровителькою чисто жіночих ремесел. У ті часи все необхідне для життя вироблялося в своєму домашньому господарстві, і кожна слов 'янка, навіть якщо вона жила в теремі княжому, з дитинства вчилася прясти і ткати. Це стало причиною того, що богиня Макошь стала одним з найбільш шанованих божеств у великому язичницькому пантеоні.

Мати долі і богиня родючості

Справедливості заради потрібно зауважити, що є і ще одна версія, що пояснює значення її імені. Згідно з цією версією, в основі імені лежить дієслово "мокнути". Таке пояснення дозволяє припустити, що колись її влада простягалася на такі життєво важливі області, як дощ і врожай. Звідси і дійшло до нас визначення ― богиня землі Макош. Воно зустрічається досить рідко, так як перевага віддається все ж першому тлумаченню.

Щоб до кінця розібратися з ім 'ям богині, згадаймо, що його можна розглядати як поєднання двох коренів ― "ма" ― мати, і "кош" ― жереб, доля. Звідси слід ― "мати долі", тобто та, від якої залежить жереб, призначений людині в житті. Але слід врахувати і те, що словом "кош" у слов 'ян позначався кошик для зерна, амбар і віз для снопів, інакше кажучи, поняття, пов' язані з урожаєм. Ось і ще одне тлумачення ― "мати врожаю", богиня землі і родючості.

День шанування Макоші


Згідно з традицією, що встановилася в ті часи, кожна п 'ятниця вважалася днем її особливого поклоніння. У зв 'язку з цим виникли багато звичаїв, відомості про які дійшли до нас головним чином з літературних пам' яток. Так, наприклад, прясть і ткати по п "ятницях заборонялося, оскільки це вважалося образою богині. У тих же пам 'ятниках зустрічаються суто фольклорні описи Макоші з руками, понівеченими голками і зраненими веретенами, від того, що жінки її не шанують і працюють в цей день.

Вершителька доль

У народних сказаннях богиня Макош зазвичай зображувалася у вигляді довгорукої жінки, яка була ночами в будинок, сідала за веретено і починала прясть. Ось тут-то і починалося саме таємниче. Справа в тому, що в стародавній міфології прядінню приписується особливий сакральний сенс. Нитка, що народжується від обертання веретена, асоціюється з ниткою долі, а сам процес ― з безперервністю життя. Це і стало причиною того, що богиня, зайнята цілком безневинною справою, вважалася таємною вершителькою доль.

Як і кожному божеству, їй належало приносити жертви. У зв 'язку з цим існував особливий обряд ― "мокриди". Він полягав у тому, що в установлений день - п 'ятницю - жінки кидали в колодязі пряжу і кудель. Багато дослідників схильні вважати, що богиня Макошь у слов 'ян займала одну з головних позицій у їхньому пантеоні. Є навіть гіпотези, що вона вважалася дружиною громовержця Перуна.


Богиня ― символ жіночого початку

Слід також зауважити, що якщо культ Перуна носив "дружинний" характер, тобто був поширений, головним чином серед служивого люду, то його "подрузі" поклонялося все населення дохристиянської Русі. Існує думка, що Макошь ― богиня-символ жіночого початку в житті. В основі його лежать багато аргументів, в тому числі і її сакральний зв 'язок з непарним днем тижня ― п' ятницею.

Язичницька богиня і християнська свята

Коли на зміну язичництву прийшло християнство, то свята Параскева-П 'ятниця, як це не дивно, успадкувала багато рис язичницької богині. Саме їй передала свої функції Макош. Слов 'янська богиня і християнська великомучениця злилися в народній свідомості. Однією з причин цього послужило ім 'я Параскеви, що означає в перекладі "" п' ятниця "", тобто звичний для наших предків день шанування Макоші. Певну роль зіграло і те, що в цей день багато народів Європи здійснювали поклоніння саме жіночим божествам. У результаті п 'ятниця стала як би щотижневим жіночим днем, що зв' язав язичницьку богиню з християнською святою.

Крім того, про зв 'язок святої Параскеви-П' ятниці з її язичницькою попередницею говорить і те, що образ християнської подвижниці часто буває представлений у вигляді скульптурних зображень, загалом не прийнятих у православ 'ї, але вживаних у язичників. Для цієї святої не тільки робиться виняток, але й існує традиція встановлювати ці скульптури, а також присвячені їй каплиці і церкви поблизу річок і водойм. Це наводить на думку про розташованих також поблизу водойм місцях поклоніння ідолам Макоші ― богині, у якої просили дощів і врожаю.

Добре відомо, що на ранніх етапах християнська церква вела боротьбу з подібними тенденціями, але з часом, розуміючи всю її безперспективність, змирилася і постаралася лише надати поклонінню Параскеви відповідні форми. Цікаво, що в народі її досі часто називають так само, як іменували колись Макош ― "бабиною заступницею" або, що більш відповідає часу ― "бабою святою".

Символи богині Макош

Богиня Макош, як було сказано вище, часто уподібнювалася богині Місяця, і зв 'язувалася з усім, що має відношення до ночі. З цієї причини її каменем прийнято вважати місячний камінь і гірський кришталь, а металом - срібло. Вважалося, що серед тварин особливим заступництвом богині користувалися кішки. Цьому існує два пояснення. По-перше, кішка веде активне нічне життя, а тому напевно знається зі всякими духами нічної стихії. Так це чи ні ― не знаємо. Самі кішки про це мовчать. По-друге, звертає на себе увагу просте співзвуччя: кош-ка ― ма-кош.

Серед символів, які уособлюють богиню, найчастіше зустрічаються предмети, пов 'язані з рукоділлям, такі як клубки ниток, пряжу або просто веретено. У сучасних шанувальників язичницьких богів її кумир прийнято робити у вигляді жіночої фігури з рогами на голові і рогом достатку в руках. Для його виготовлення, як правило, використовуються деревні породи, що носять назви жіночого роду, наприклад: сосна, липа або береза.